Шляховий конвейєр

Біля нас четверте літо
Автотрасу асфальтують.
Як отут не порадіти —
Всі працюють, як малюють.
Але хтось з-за повороту
Грейдеристові гукає:
— Не втирай дочасно поту —
Нас робота ще чекає!
Глядь — з’явились, як на вахту,
Хлопці сильні і надійні.
Десь відкрито, мабуть, шахту —
Молотки у них відбійні.
Підморгнули людям хлопці,
Показавши білі зуби:
— Нам горілки би по стопці,
Вам — водички повні труби!
Бригадир — ясний, як місяць:
— Все культурно! По закону!
Не положено у місті
Жити вам без водогону.
Дивувались люди: — Нащо
Так глумитися з роботи?!
Але хлопці роботящі!
Вже взялись асфальт пороти.
Кілька днів минуло — й досить.
Все розрили хлопці дужі
І купається, як досі,
Передмістя у калюжі.
А над яром донька й мати
З-під руки глядять у простір:
З РБУ майстри, чувати,
Знов збираються у гості.
Ось ідуть вони, жадані,
І не знають, що там далі,
Що несе на підпис плани
Плановик теплоцентралі.
І нарешті передмістям
Знов біжить асфальтна стрічка...
Та прийшли телефоністи...
Потім прийде «газовичка»...
І ніхто, ніхто не винен —
Всі в напрузі, всі в роботі,
І закопано причини,
І потоплено в болоті.
І про виконані плани
Поступають гарні вісті...
Що ви, що ви, громадяни,
Це було не в нашім місті...