Повчальний конфуз

В санаторій муж порядний
Споряджав свою Анфіску.
Одяг витягнув нарядний,
Впхнув фуфайку у валізку.
Розпрощались на вокзалі.
Кілька днів лише минуло —
Лист кохана написала
Розхвильовано і чуло.
«Милий, так без тебе сумно,
Так у серці сіро й мулько!
Інші бігають бездумно
Розважатись на танцюльки.
Уявляєш, і заміжні
Тут стрибають, ніби кози.
Я ж квилю, сиджу невтішно —
Все про тебе у тривозі...» —
Не сказала тільки мила,
Чом вона квилить, мов чайка,
Що до туги спричинилась
Не любов — стара фуфайка!