Непідкупний сторож

Сторож Хап — суворий сторож,
І зубів ніколи
Ти йому не заговориш —
Він вартує поле!
Бережись його, злодюго!
Неминуче зловить,
І прийдеться тобі туго,
Коли він промовить:
— А неси-но, вражий сину,
Лантух у сторожку
Та проси-но в Марусини
Кухлика і ложку.
Та готуйся у дорогу,
Де харчі казенні... —
Злодій Хапу, наче богу,
Вклониться доземно,
Та нічого не поможе,
Адже Хап на службі.
Піддаватись тут негоже
Ні грошам, ні дружбі.
І як злодій не хитрує,
Як уже не просить,
Але Хап його муштрує,
Лантухи тормосить.
А як в небі світанковім
Погасають зорі,
Вже трофеї всі у схові
В Хаповій коморі.
Хто не чув, то ще почує
Про мінливість долі:
Нині злодій вже чатує
Сторожа у полі.
І як сторож не хитрує,
Як уже не просить,
Та безжально той муштрує,
Лантухи тормосить.
І слова знайомі каже
Про життя казенне:
«А неси-но, сину вражий,
Лантухи до мене!» —
Тільки в небі світанковім
Гаснуть сині зорі,
Як трофеї всі у схові
В злодія в коморі...
Я продовжив би, та годі,
Бо тепер у мирі
Вартовий отой і злодій —
На одній квартирі.
Там безплатне харчування
І казенна миска,
На «безжурне» проживання
Вісім літ прописка.