Фанаберія

Не Муза
          мене
Підштовхнула до вірша:
Вона ні при чому —
Причина тут інша...

Мені, як на гріх,
Закортіло узнати:
Чому це десятку
Стягли із зарплати?

Отож і заходжу собі
В бухгалтерію,
А там і наткнувся
На ту фанаберію...

Бухгалтерка зиркнула —
Наче тигриця:
— Прилазить сюди ото
Всякий п’яниця!..

І так розходилась —
Аж бризкає слиною.
А я:
  — Схаменіться!
Та будьте ж людиною!
Який я п’яниця?
Я ж зовсім не п’ю!
Працюю нормально,
Годую сім’ю.
Зайшов на хвилину,
Бо хочу узнати:
Чому це десятку
Стягли із зарплати?

Бухгалтерка,
         навіть
І слини не втерши,
За трубку хапається —
Дзвонить вахтерші,
Щоб та мене виперла
Із бухгалтерії...

Я вийшов, бо лопне ще
Від фанаберії...

Ні,
  я не із помсти
Пишу цього вірша,
Повірте на слово —
Мета в мене інша:
Я хочу єдиного
(З цього — не зрушу!):
Щоб нас шанували,
Не харкали в душу
І щоб не показував нам
Фанаберії
Ніхто і ніде —
Не лише в бухгалтерії!