Диво сервісу

Якось я
(Уже не в застійні роки)
Зі складу
          додому
Привозив дошки.
Хоч їх —
Лише куб
Та іще четверть куба,
Була мені
           з ними
Велика рахуба!..
Агент «Трансагентства»
На них позира
І пише
        не з четвертю куб —
Півтора!..

Хоч з міста
До нас
В Зеленівку-село
Дванадцять км
Споконвіку було
(Ще й досі
          пригадують те
Старожили,
Як пішки
         частенько
До міста ходили),
На стелю поглянувши
І на долівку,
Агент пише:
«30 км в Зеленівку».

Аби не затримувать
Довго машини,
Дошки я вантажив
Лиш четверть години,
А вдома
За десять хвилин
Розвантажив!..
На це трансагент
Абсолютно не зважив,
А взяв рахівницю,
На ній щось прикинув
І ставить годину
Та ще й половину!..

І ось я за послугу
Ту розтрикляту
Плачу
     аж утроє завищену
Плату!..
Плачу я і думаю:
«Дивнеє диво!..
І в казці
Надибать таке
Неможливо:
Із тебе, нещасного,
Шкуру деруть,
А кажуть,
Що послугу, бач,
Надають!
А ти і не писни,
Слівця не скажи ти,
Бо можуть
І так тебе
Не обслужити».