Голова і Булава

        Одна бундючна Голова,
        Хоч це й не гоже,
Подумала, що гетьманська колишня Булава
    Їй розуму набути допоможе!
І на базарі в свято,
Де так людей багато —
        На аукціоні,
        За славою в погоні,
    Аби лиш здивувати світ,
Придбала і собі реліквію з буремних літ.
        І ну хоробро випинати груди,
        Задерши голову чимвище:
— Спішіть мені позаздрить, люди,
Я з Булавою од усіх вас вища!
            Тепер я на коні,
        Належить влада лиш мені!
            Я нині правлю
            І вас прославлю. —
            А Булава,
            Хвалити Бога,
            Знайшлась на слові
            І каже строго:
— Вгамуй свою пихатість хворобливу,
            Відомо здавна —
До Булави потрібно мати ще і розум особливий,
            Державний!