Голуб і Крук

Проживши вік серед вертлявих ґав,
Старенький Крук пристанища шукав.
От він у Голуба питає:
— А чи в тебе кутка немає?
На старість ніде дітись,
А в тебе — хата, діти...
Прийми, доглянь до смерті,
А то під тином доведеться вмерти!
— А твій притулок де подівсь? —
У Крука Голуб запитав. —
— А не було: бо я не оженивсь,
Я одиноким вік свій одлітав!
Я не хотів жениться,
Було де притулиться —
Знайомі в кожному провулку...
— Е, Круче, — Голуб відповів, —
Отам, де молодість провів,
Шукай собі притулку!