Пацюк сміявся із Вола: — Чому ти, брате, не жирієш? Чи в яслах порція мала, Чи жить не вмієш, А може, доля спить твоя?.. Поглянь — ось я: Зерном набив комору І, як палац, оздобив нору, Поправивсь, хутро аж блищить. Хе-хе, уміти треба жить... — Я знаю, де ти все набрав, — Озвався Віл. — Накрав! Я ж чесно заробляю їжу І в очі завжди правду ріжу: — Хоч ти живеш, як пан, Та жде тебе... капкан.
