Солома Антрациту дорікала Й таке казала: — Мене підпалять — полум’я до неба! А глузд який від тебе? Ти тільки тлієш, А спалахнуть не вмієш. Про тебе ж слава лине всюди, Мене ж не вміють оцінити люди... — Не верещи так, цить! — Озвався Антрацит. — Ти здатна тільки скип’ятить водицю, А я умію виплавляти крицю!
