Сусідці мовить тітка із-за тину:
— В щасливу ти родилася хвилину —
Старе й мале спішить тебе вітати,
Ідуть до хати
Погомоніть, допомогти...
І чим усіх чаруєш ти?
Он, ба —
До тебе знов біжить діток юрба!
Як з ними весело, і час іде скоріш,
А в мене день від ніченьки темніш.
Усе сама,
Відрадоньки нема...
Ну хто людей від мене відбива?!
— Ти цю біду сама створила,
Бо побрехеньки вік точила,
Людей жалила гірш, ніж кропива.
