Захеканий, в сльозах Перед Ведмедем Зайчик появився. Тремтить. — Життя у мене — жах! Бодай на світ я не родився... Лисиця капосна залізла у мій дім, Господарює, ніби у своїм, І жде, щоб повечерять мною, Утік я в ліс — і там нема спокою: Вовки гасають всюди, Один одного зліш... Мене сьогодні вже не буде! Допоможіть скоріш... — Ведмідь послухав, Потилицю почухав І лапою махнув байдуже: — Приходьте через місяць, друже!
