Кудлань Панасів розходився, Немов сказився: То наполохає курей, То покуса дітей, Підкрадеться до молодиці — За мить відірве півспідниці. — Оце-то так! — Почулось між собак. — Сміливий наш Кудлань, Нікого не боїться, глянь! — Та ось іде юнак стрункий, В руці — з сучками кий. До Кудланя Сірко: — Майни Та полатай йому штани!.. * * * — Еге, — сказав Кудлань, — знайшов дурного: Ти роздивися, що в руці у нього.
