Щодня на вигоні поміж лошиць Лошак все — хвиць та хвиць. Розтріпав гриву, вигнув спину, І витівкам його немає впину. Ось підійшов до нього літній Кінь: — Ану, молодчику, дуріти кинь! Гулять гуляй, Але не забувай, Що треба ще орати, волочити І вантажі возити... — Ги-ги! — Лошак регоче. — Ти ба, чого-о-го-го!.. Старенький хоче!.. — А ти ж навчивсь чого? — По-новому іржати, По-модному хвицати... — Оце й усе?.. Пропав же ти навіки, Бо ледарі й гуляки — ті ж каліки!
