Отакі друшляки

На заводі — директор, а вдома —
Так, звичайний собі чоловік,
Жінка теж, як у всіх, — «несвідома»
В наш двадцятий освічений вік.

Це було у фіналі кварталу,
Як завод перевиконав план
І на премію вийшов по валу —
Кожен мав же піднесений стан.

Похвалився директор, природно,
Вдома жінці. — За подвиги ці
Я тобі приготую сьогодні
За рецептом новим —
                         голубці.

Я для цього усе вже дістала,
Все в нас є, лиш дрібниця така:
Слід купити ще свіжого сала,
Трохи рису та...
                 друшляка!

Що подієш? Несе з гастроному
Рис і сало — скупився сповна.
Але тільки заходить додому:
— А друшляк де? — питає вона.

І господар обуривсь до краю:
— Ну яка ти хазяйка? Яка?
Ти диви — друшляка в нас немає...
Та позич десь того друшляка.

Жінка в гніві — діватися ніде.
На лиці в неї бурі печать:
— Ти жартуєш? Директорша піде
По сусідах друшляк позичать?!

Почалапав. І знов у госпмазі:
— Друшлячка мені дайте мерщій... —
Продавщиця: — Немає й на базі,
А не те що в крамниці моїй.

В магазин завертає за рогом...
Там — на сміх підняли продавці...
Все оббігав, намулявши ноги, —
Та пощезли б оті голубці!

Трясцював і начальство, і плани...
От би зараз під руку нехлюй —
Це ж, напевне, хтось там недоглянув,
А людині — шукай та нервуй.

Невеселий вертався додому,
Господарників кляв у душі.
Раптом бачить —
                в дворі гастроному
Хтось бляшанку з-під риби лишив.

Тій бляшанці зрадів він без міри,
Мов справжнісінькому друшляку.
— Це ж бо цвяшком проб’ю у ній діри —
І ціди собі все до смаку.

В коридорі вмостився клепати
(Гайка, цвях — і моменти лови!..),
А друшлячна проблема триклята
Не виходить усе з голови.

Треба б всипать комусь за це діло...
Та як стукне себе по руці!
— Ой! — од болю в очах потемніло.
Та пощезли б твої голубці!

І згадав, коли плани верстали,
То наперстки, сита, друшляки
Підключати до плану не стали,
Бо прибутку від них — копійки...

Швиргонув ту коробку він зозла
І у плановий номер набрав,
Наказав, як директор, серйозно:
— Ти... друшляк там... у випуск постав.