Притча про куріння

(За східними мотивами)

— Курить, — спитав Ахмет у Насреддіна, —
Шкідливо чи корисно для людини? —
Чалму свою поправив Насреддін
І одказав: — Корисно, з трьох причин.
По-перше, до курця — і думать годі,
Щоби у дім коли забрався злодій.
По-друге, чоловіка, котрий курить,
Не вкусить аніякий собацюра.
Й по-третє, — хитро усміхнувся ходжа, —
Курець ніколи постаріть не може... —
Почувши ці слова, юнак Ахмет
Вийма з кишені тютюну кисет.
Скрутив цигарку. Дим пускає з рота.
Йому узнать докладніше охота,
Від мудреця почуть він хоче все —
Чому курцям отак в житті везе?
— Я поясню, — сказав мудрець спокійно. —
Курець затятий кашляє постійно.
От злодій в дім залізти лиш захоче,
Аж чує, хтось там кашля серед ночі.
«Е, ні, — гада, — не спить хазяїн клятий,
Хутчіше треба звідси утікати.
Украсти тут нічого не зумію,
Та ще, дивись, намилять добре шию!»

Ахмет питає далі мудреця:
— А чом же не кусають пси курця?
— Тому, — почув у відповідь, — що в нього
Трясуться від куріння руки й ноги —
Гляди, ще упаде, собі на горе.
От він з ціпком і ходить — для підпори.
А де Рябка ти бачив чи Сірка,
Котрий полізе під удар ціпка?

Ахмет уважно слуха Насреддіна.
Давно погасла в роті цигарчина.
— А як, — пита лякливо, — зрозуміть
Те, що курець не може постаріть?

Мудрець і це пояснює Ахмету:
— Ну, а тепер візьми собі в кебету:
Як кашля, як тремтять і ноги, й руки,
Якщо такі постійно терпить муки,
Подумай сам — старіти має змогу?
Та він же молодим протягне ноги!
До речі, і тебе чекає це:
Ти схуд, пожовкнув, зблякнуло лице;
Так що готуйся: скоро, чоловіче,
Аллах тебе до себе теж покличе.

Ахмету стало холодно і жарко,
Негайно він випльовує цигарку,
Кисет із тютюном жбурля додолу
Й клянеться не курити більш ніколи.
І не курив. І, як чекати й слід,
Прожив на світі сто п’ятнадцять літ.
І може, більше б ще прожити зміг,
Та збив його якось верблюд із ніг.
І впав він, бідолаха, у арик,
А там втопивсь — настав йому гаплик!..

Цю давню притчу розповів я, власне,
Не для верблюдів — для курців сучасних,
Які безбожно смалять сигарети...
Ви чуєте, Микити і Ахмети?