Ридав Сашко, ридав на кладовищі, Припавши до могили у нестямі: — Навіщо рано ти помер? Навіщо, Мені на горе, опинився в ямі? Ішла в цей час неподалік бабуся. Спинилась. Почала його втішати: — Синочку, заспокойся, ну, вгамуйся! Це ж, мабуть, там лежить твій брат чи тато? Сашко ще дужче заходивсь ридати: — Ой, ні, — кричить, втираючи сльозинки, — В могилі цій — не братик і не тато, А перший чоловік моєї жінки!..
