На захист графомана

О видатні! Не зневажайте графомана,
Не кишкайте, хай треться коло вас
І кожен жест, і кожне слово ваше
Сумлінно хай фіксує повсякчас.
Бо час мине, настануть інші дні,
Ще інші дні покотяться за ними —
І ваші твори, нині видатні,
Так може статися, не будуть видатними.
Так може статися, що й ваші імена
Поглине забуття густий туман —
«Усе міняється, оновлюється, рветься...»
Та не помре живучий графоман!
Його не вкосять горе і біда,
Своєї зоряної миті він діждеться,
За стіл усядеться і все, що слід, згада,
Та ще й прибреше гарно, як ведеться.
Себе у центрі виставить побідно
На тім на мемуарнім полотні...
Але ж і вас згадає принагідно,
О видатні!