Трезорові зуби

— Нащо тобі, Трезоре, отакенні зуби? —
Питає Вовк якось вночі,
Злизавши кров із шуби. —
Адже м’якенькі ти їси харчі —
Супець чи мисочку кандьору.

— Це як коли, —
В Трезора звівся ніс угору. —
М’яке я їм, коли спокійно сплять Воли,
Як ссуть Корів Телята,
Як не хропе тривожно Жеребець,
Як у безпеці Поросята
Й ніхто не лізе у кошару до Овець.
Та даром дехто забуває,
Що тут не всім бо швендять можна поблизу,
Адже буває,
Що я й тверде гризу.
І вже тоді не квашу губи,
А справу зводжу на один і той же квит:
Що більші та гостріші в мене зуби,
То менший в тебе апетит.