Тхір

В гаю весняною порою
Розмило дощиком рівчак
З півпальця глибиною
І вшир щось із п’ятак.
Примчався Тхір, поглянув:
                     — Так!..
    То он які в гаю порядки!
    Не буду в стороні —
    Знайшлося діло і мені.
І в темну нору шуснув задки
Та й ну строчити під копірку у кутку,
Що, бач, Ведмідь — нероба, Лис — гульвіса,
Борсук з Козою п’ють гірку
Й не хочуть дати ради рівчаку.
Ну, словом, перебрав півлісу,
Вчинив на всю округу тарарам —
Дісталось Мухам, Бджолам, Комарам,
Шпакові, Дятлові, Синиці
І навіть... Печериці.
    А сам?..
Лежить під пнем, чекає «бурі».
А справи ж — лапою поворухнуть,
Рівчак засипати й забуть.
    Та не в Тхориній це натурі!