Потапові лапи

— Які тони!.. Які ж бо переливи!..
Яка божественна краса і благодать!..
Ну, як спинить душі пориви
І цю троянду не зірвать? —
З мішком шмигнув із-за веранди
В красу закоханий Потап,
Просунув руку між троянди
І пальцями найкращу — хап!
І тої ж миті кров ударила у скроні,
Замало не урізав сторчака —
У пальцях і в долоні
Стирчав шпичак до шпичака.
Гадаєте, Потап схопив сокиру
І став троянди плюндрувать?
Чи плюнув на красу ту щиру
І сам себе рішив перекувать?
О, ні! Теперішній Потап не коїть ті дурниці —
По-іншому живе:
Надіне синтетичні рукавиці
Й троянди з шпичаками рве.

* * *

Нестримна часу в нас хода.
    Та от біда —
Із нею разом і Потапи
Модернізують загребущі лапи.