Працьовита Свиня

Уздовж, упоперек і вшир
    Занедбаний пустир
Свиня недавнечко порила.
— Та ти, їй-богу, молодець!.. —
    Свиню хвалила
Із пагорку якась-то із Овець. —
    Та гарно як порито!..
        Хоч зразу сій —
Уродить і пшениця, й жито,
А ще коли додати гній...
У труд уклала, бачу, душу,
Ввесь час, напевне, був на думці урожай.
        — Не заважай!..
Порила так, бо мушу, —
Свиня озвалась до Вівці
        Сердито. —
Який там урожай, яке там жито?..
Мене цікавлять лопушині корінці —
Чекав би довго цей пустир на чергу,
    Якби вони лежали зверху.

* * *
    Мораль проста:
Велике, славне діло — праця,
    Але не та,
Яку для себе чинить Паця.