Півняча критика

На птичому активі,
Як тільки почались дебати,
Став Півень Гусака «довбати».
    — Чимало бур’янів іще на нашій ниві.
    Хоча б Гусак. Який із нього в біса керівник?..
    Діла його облудні, некрасиві.
    На птичні гамір, крик,
    Замість зерна клюємо остюки... —
Тут Півня штовх під бік кума:
    — Чи ти, голубчику, в умі?..
    Забув, що Гусаки до критики незвичні,
    Напевно, вже й самого дрож пройма. —
Та Півень гордовито морг кумі:
    — Пусте! Гусак оцей з чужої птичні —
    Йому мене вскубнути годі.
    Про мене ж — слава піде у народі!

. . . . . . . . . . . . . . .

Є ще й людці, які готові
Сказать начальству правду у лице.
Та лиш при тій умові,
Коли начальство це
Працює...
    в іншій установі.