Петрові чоботи

Аби зробить приємне женихові,
    Купив татусь Петрові
Простенькі чоботи юхтові.
— Ох, не доводьте, тату, до гріха!.. —
    Аж губи тіпа в жениха, —
Ну, як в таких іти до шлюбу?..
— Не любі, значить?.. Чудеса!..
Та не копиль-но, синку, губу,
Бо й так занадто відвиса.
    Ану згадай, поганцю:
Як ти уперше оженивсь,
Хіба я кобенивсь?..
Замовив чоботи не прості — із сап’янцю.
    У цьому році, по весні,
    Привів дружину другу ти додому.
    Ну, що лишалося мені?..
Купив тобі я чоботи із хрому.
        Тепер
        Ти знову
Дружину в хату третю он припер.
Ото й носи обувочку юхтову.
А трапиться іще подібне щось —
Куплю лиш гумові калоші:
Як хочеш, так і перенось,
Бо де у біса брати гроші?..

* * *
Порозумнішав син? О жах:
Учора бачив я Петра у постолах!..