Копав Петро ямки під сад,
І діло йшло на лад.
Аж ось лихий несе до нього Саву:
Прийшов і ліг в отаву...
— Копай, копай!.. Чого стоїш?..
Отут — підчисть, а там — підріж!..
Мого ти діда знав?..
Ото копав!..
А дідів дід...
Терпець в Петра урвався,
Не здержав гнів і так озвався:
— Ніж язиком ото даремно теліпати.
Ти б краще, Саво, взявся до лопати.
У нас порадників ледачих небагато.
Зустрінуться —
Давайте в руки їм лопати.
