Уздрів Микола бур’янину,
Потилицю шкребе:
— Дивись, куди залізла — у малину.
Стривай, ось я тебе!..
І ну кущі малинові рубати.
— Чи ти не при умі? —
Гукає батько з хати.
— Міркуйте-но самі —
Мені бур’ян той знищить треба дозарізу,
Докіль не випали дощі.
А як же я туди долізу,
Коли ростуть навкіл малинові кущі?
* * *
Еге ж, частенько дрож біжить по спині,
Бо є Миколи в нас не лиш в малині.