— Троянди?.. Юринда!.. Пусте, нікчемне зілля!.. А от щириця й лобода... Хоча у них й без квітів гілля, Зате який приємний смак. І головне, — До Свинки рохкав Хряк, — Ні та, ні інша зроду не кольне. Ані в язик, ані в п’ятак. Відвертість в байці — не пеня, Тому і скажемо сердито: На жаль, хіба лише Свиня Шанує тільки те, що йде в корито?
