Микола та бирки

— Куди несеш, Миколо, дрова?.. —
    Пита сусід.
— До чого ж ти людина безтолкова —
На річ не можеш подивитися як слід.
    Адже це скриня!..
    Та ще яка!..
Поглянь: ось смужка жовта й синя,
        А ось навкіл замка
    Зелені по спіралі кола.
        Велика школа —
    Не наша діяла рука!..
Чудова скриня!.. Пишна!..
Ну, трішечки трухлина та мілка,
    Зате, Кіндрате, загранишна!..

* * *
Таких Микол хоч лобом стукай об однірок.
    Він лиш тоді покривиться,
        Коли роздивиться,
Що там на нім немає закордонних бирок.