Курча та сідало

    Хоча було і не голодне,
Курча добренько пообідало,
І почало:
           — Хіба це сідало?..
Старе, криве, немодне!..
Не буду лізти на отой карниз,
Не хочу відставать від моди —
Його потрібно опустити вниз
    Чи приробити сходи.
— А нащо?.. — Курочка пита. —
Невже злітать стомилось?..
    Зарано у твої літа.
Курча лише скривилось:
— Не розумієте, бо ви уже стара.
Тому таке й загнули.
Напевно, ви одна з усенького двора
Тхорячої промови ще не чули.
— А що ж казав твій Тхір,
Чого бажалось ненажері?.. —
Здивовано підводить Курка зір.
— «Геть сідало!.. Геть двері!..»
Загляньте до сусід в подвір’я —
У них уже нема ні сідал, ні дверей.
— Зате нема й Курей —
Літає тільки пір’я.

* * *
    Курчат повчати?
Ні, краще вже мовчати.
А людям все ж сказать кортить:
Пильнуйте, хто до ваших діток торохтить!