Кузьма та Трутні

    На пасіці ішло до свята —
Ось-ось початись мав великий медозбір:
Десь липа зацвіла і запахтіла м’ята,
До гречки шлях найкращий знайдено повз бір,
    І сонце сяє, і вітри попутні.
Радіють всі. Лише сумують Трутні.
    Ще б пак! У них на серці щем —
На пасіку прийшов Кузьма з ножем
        І ну зрізати Трутнів з сотів,
    — Навіщо свято ти псуєш?..
        Адже ж
Оте зробити можна буде й потім.
    — О ні!.. — Кузьма докірливо кива. —
    Коли вціліє нині ця орда проклята,
        Не буде й свята:
Де Трутні є, там меду не бува.

* * *
Хороша звичка, й мабуть, личить
Її в Кузьми і нам із вами запозичить.