Лев та Коза

    Уже не раз Козу в городі
    Було застукано на шкоді.
        Здіймалася отам,
        Звичайно, ціла буча,
Городники ходили, ніби чорна туча,
    Бо всіх проймав за неї срам.
І, щоб поліпшить атмосферу нездорову,
Козу покликали до Лева на розмову.
    — Капусту ти перевела?
— Ні-ні!.. Це не від бога звістка:
    Не я — моя невістка!..
        — Оце діла!.. —
    Почухав Лев кошлату гриву. —
        А сливу?..
    — Та що ви?.. Свят-свят-свят!..
    Мабуть, то сват чи брат...
    Скривився Лев, сіпнувши вуса:
        — Хай так.
Напевно, скажеш, що і мак
Не ти стоптала, а твоя бабуся?..
— Не лиш скажу, а й побожуся —
    Вона або ж дідусь!.. —
Не стримавсь Лев, роззявив пащу... Хрусь!..
    Була Коза, тепер — немає.

* * *
    І знаєте, чомусь
Ніхто за те гриватого не лає.