Кислиця

За парканом стоїть Кислиця,
Скосилася на Яблуньку в саду
І злиться:

— Сказать, що більше люблять молоду?
Але ж ми однолітки —
Однаково цвітем, однакове гілля.
Та де ж воно береться, йде ізвідки,
Що, мов, дарма мене ростить земля?
Ну, що та Яблунька уродить?
Плодів десяток там чи два —
По половинці на їдця частенько не виходить.
А я? Овва!
Не видно й листя інколи бува.
То чом не я, чому вона у всіх на мислі?

— Це так, — озвався садівник із двору. —
Плодів завжди ти родиш гору,
Але усі вони дрібні та кислі.

* * *

Проста, як бачте, справа:
Яка вже якість, то така і слава.