Іржава Швайка

    Тому, що уродилась безголовою,
Мела словами Швайка, як вітри половою:
    — Діла, діла!..
    Оце за морем я була —
    Від заздрощів замало не зігнулась!
    Який вйсокий клас!
    Усе не так, як в нас!..
    Їй-бо, сама не зчулась,
    Як я на їхню обернулась, —
Заморське ось на боці так і проступило.
Яка краса і що воно?.. Хто як вважа?..
    — Іржа!.. —
    Кольнуло Швайку шило,
    Поглянувши на Швайчин бік. —
    Ти від заморської краси тієї, люба,
    За рік
    Уріжеш дуба.

* * *
    Моралі тут нема —
Хай Швайка робить висновки сама.