Як чистили узбіччя вздовж дороги, Якимось чином проминули Будяка: Чи то чистильник збочив трохи, Чи схибила рука — Росте Будяк угору, сили набирає. А це почав стелитися і вшир, Під себе молоду Травицю пригинає, Ще й дметься, як пухир: — Мені немає рівні на усьому світі! І що, і хоч би де було — За все лиш я в одвіті, Бо вже таке у мене ремесло, його лише один я маю. — Яке, дозвольте знать? — Стовпець кілометровий підпираю! * * * Ну, як отут лопати в руки знову не узять?