Віктор Лагоза

Байки

Будяк

Як чистили узбіччя вздовж дороги,
Якимось чином проминули Будяка:
Чи то чистильник збочив трохи,
Чи схибила рука —
Росте Будяк угору, сили набирає.
А це почав стелитися і вшир,
Під себе молоду Травицю пригинає,
Ще й дметься, як пухир:

— Мені немає рівні на усьому світі!
І що, і хоч би де було —
За все лиш я в одвіті,
Бо вже таке у мене ремесло,
його лише один я маю.
— Яке, дозвольте знать?
— Стовпець кілометровий підпираю!

* * *

Ну, як отут лопати в руки знову не узять?