Барбосів хвіст

Ні в дім ввійти, ні вийти з дому —
Барбос проходу не дає нікому.

— Не лізь, Барбосику, залиш!
Негарно так робить! Погано!
Бо жити можна тільки, як ти спиш.
І взагалі, тобі ще гавкать рано.

А він то око мружить, то гарчить,
То раптом так зубами лясне,
Що у прохожого на мить
Аж світ в очах погасне.
Та трапилось недавно диво з див —
Барбос став смирний, як Овечка,
Неначе хтось наворожив
Чи вжив нові вмовляння та словечка.
Та ні — на хвіст собачин наступив!

* * *

Отож мораль отут проста:
З Барбосами розмову починайте із хвоста.