Баран на пні

У лісі гвалт як на пожежу —
Хоча воно й не новина,
Начальником у Лісмережу
Призначив хтось-то Барана.
І ось Баран за керівний усівся пень
І, звісно, нітелень:
Щоб справу розпочати,
Потрібно в голові щось мати,
А в Барана коли й бува, то не щодень.
Негарно стало в лісі тому.
Але сумують не усі —
І сміх злітає з бурелому,
І слід петля веселий по росі.
Наприклад, Лис. йому такого й треба —
Він тут як тут,
Нічим не треба:

— Баран Хомич! Упав на стежку прут.
— Баран Хомич! Накажете прибрати?
Чи інших вказівок, Баран Хомич, нам ждати?

А Барану усе рябе —
На кожне слово:
— Бе-е-е!..

Та як казать уже про все правдиво —
Старався Лис той не дарма:
У Лісмережі сталось диво —
Без Барана, здається, і життя нема.

Луна, мов клич:
— Баран Хомич! Баран Хомич!..
А Лис? Гай-гай, чомусь саменько у ту пору
Він збудував і нору-дім і дачу-нору.

* * *

Скажу я без секретів вам:
Де пройда галасує,
Де пройда курить фіміам,
Не треба і дивитись — там Баран керує.