Жалісливі овечки

Вовк задавив Ягня,
І мали притягти розбійника до суду.
Іде до свідків жертви бідної рідня.
Овечка перша в крик: — Я свідчити не буду,
Щоб плакався на мене Вовчий рід?
А друга теж: — Стара я, кину скоро світ,
Отож нікого кривдити не хочу.
І третя соромливо опустила очі:
— Чи варто бути винуватницею бід?..
...Коротше, залишився Вовк на волі.
Невдовзі знов про себе заявив:
Коли всі три Овечки паслись в полі,
Ягняток їхніх він передушив.

Тепер ви зрозуміли,
Овечки м’якотілі,
Як повернулось діло?
Недаром істину несуть крізь даль сторіч:
Жаліти ворога — злочинна річ.