— Послухай, Цвяшку, щире слово: Ані один з твоїх братів Мене здолати не зумів; І ти загинеш так же безтолково: Бо не звичайна я стіна, А кам’яна! Отож коли б ви розум мали, — Для себе б інше місце підшукали, Де в змозі користь принести!.. — Хоч рацію і маєш ти, Та не мені — дай Молотку пораду: Тож він над нами має владу. Чи не один так марно силу погубив З вини упертих Молотків?
