Дім і Пацюки

П’ятнадцять велетнів-братів,
Які зусилля воєдино об’єднали, —
Чудовий дім для себе збудували —
Красивий, світлий і міцніший сталі:
Брати були майстрами із майстрів!
— Та що той дім?! — то сям, то там лунали
Скептичні голоси людців,
Що не злюбили тих братів за згоду, —
— Із найлютішої породи
Послати сотню-другу Пацюків —
Фундамент підгризуть, і буде все в порядку:
Розвалиться той дім, як із картону хатка!..
...Згадаєм коротко про те, що зна весь світ:
Йшли Пацюки лавиною брудною,
Орда несита за ордою,
Мастей усяких і порід,
Горланили: — Від дому зникне й слід!..
Та зникли всі вони, а дім — стоїть:
Йому стояти тисячі століть!

Не по зубах, виходить, утвір трударів, —
Нескорених в біді, в родину братню злитих, —
Для Пацюків несамовитих
І їх опікунів.