Вівця і Баран

До Барана старого,
Немов реп’ях, чіплялась молода Вівця:
— Який ви красень! Молодий іще ж до того!
А сивина... Вона вам дуже до лиця!..
Баран похвали вислухав спокійно,
Тоді хитрунці відповів:
— Хоч я, голубонько, і з Баранів,
Але недарма вік прожив,
Отож скажу: старання ваші безнадійні:
Вам не судилось моє сіно й теплий хлів!

Оце вам і Баран!.. А мій сусід — раденький,
Що в нього молодесенька жона
(А сам, як трухлий пень, хоч, правда, багатенький).
Йому б кмітливості позичить в Барана!