Після комісії

— Чого ти, Льохо, серед двору яму риєш?
Таж ніби лялечка був двір,
Порядок милував і душу, й зір,
А ти таке паскудство дієш,
Аж боляче дивитися очамі
— Ох, Коню, — вибачай мені на слові, —
Твої докори безтолкові:
Навіщо нині той порядок нам?
Уже ж комісія наш двір перевіряла —
В хліві у мене навіть побувала —
І задоволена пішла.
Сама про це я чула від Козла.
— То ти гадаєш,
Що тільки в дні,
Коли нас хтось перевіряє,
Ми про порядок дбати маєм,
А в інший час хоч потопай в багні?! —
Розсердивсь Кінь. Воно й не диво:
Узяв його на нечупару гнів.

Кінь дорікав Свині, а я б додать хотів,
Що звичка Льохи й людям деяким властива.