В саду сичала Кобра:
— Тут атмосфера для життя недобра!
Та ще й кусатись і сичать не смій —
Покликання своє сама зарий у ямі!..
Не так, я чула, за морями:
Можливості широкі там для змій!..
Отак сичала та сичала,
Аж поки десь пропала...
Якось включив я «Голос...» горезвісний —
І враз почув сичання злісне.
Ну, так і є:
Це Кобри пісня —
Знайшла покликання своє.
