Брехуха-мандрівниця

Сорока побувала аж за океаном
(Угледіть світ везе і брехунам!)
Вернувшись, сіла на кілочку рано
Й довірливим не в міру слухачам —
Ослу й двом Баранам —
Вигадувати почала старанно,
Які дива стрічалися їй там:
— Зерня вівса там — більше, як квасоля,
А, може, і таке, як бараболя.
А сіно вироста із дертю пополам!
(Всі троє порозвішували вуха).
Замість води звичайної — нарзан.
— Отам житуха! —
Зітхнув зажурено Баран,
За ним зітхати й інші стали.
Сорока ж вигадками сипала і далі,
Всміхаючись про себе: «Ну й дурні.
Повірили мені!»

Не будем лицемірить:
Сорокам отаким ще дехто вірить.