Бджоли та Жук-гнойовик

На пасіку щасливі Бджоли повертались,
І кожна з них несла нектар —
Садів весняних дар.
— Як гарно навкруги! — перемовлялись. —
Весь край у цвіт убрався так чудово,
Що описать не можна словомі
— Дурниця! — загукав Жук-гнойовик,
Який у купу гною
Зарився з головою. —
Свій край оцінювати я тверезо звик
І вже його не день, не тиждень знаю:
Краси у нас ніякої немає!
Хіба в уяві тих,
Що дивляться на все в рожеві окуляри:
Таким красивими здаються й чорні хмари.
Напевно, ви також із них?
— Дивак ти! — Бджоли мовили крізь сміх, —
Як дивишся на рідний край із купи гною,
То не дивуйся, що не згодні ми з тобою!

Я вслід за Бджолами це тим би повторив,
Хто у душі є родичем Гнойовиків.