Баран і прірва

Баран (він ранньої весни
Потрапив ненароком у чини)
Ішов до водопою
Над прірвою — дорогою крутою.
А голову так гордо задирав,
Що вже й не помічав
Анічогісінько перед собою:
Чужих слідів, барвистих квітів, пишних трав.
Не дивно, що Їжак йому сказав:
— Дивись під ноги,
Бо збочиш із дороги
І в прірві знайдеш свій кінець.
— Яке зухвальство —
Повчать начальство! —
Розсердився Баран. — Мені урвавсь терпець
Від когось вислуховувать поради!
Тепер у мене право — всіх повчати
І шлях для інших відкривати! —
Сказав і голову задер ще вище.

Аж тут — обрив,
І наш Баран відкрив...
У прірві кладовище.