Віддяка

     «Хай хто і що мені не каже,
    Сьогодні в нас найперше зло —
    Нема чого таїтись — кража!
    Такого ще у лісі не було...
Раніш — траплялось, крали у громади,
Тепер же — і сусід в сусіда краде.
І хай би з голоду, а то наживи ради!
    Пора кінчати. Годі, Допекло!» —
Ведмідь не встиг своє договорити,
    Як дехто вже й шуміть:
     «Неправда!», «Наклеп!»,
     «Перебільшує Ведмідь!»,
     «Не можна всіх уряд голити!»
А Мишка стиха: «Красти — треба вміть».
А Тхорик теж: «Не треба гав ловити!»
     «Заждіть, заждіть! —
    На пень забралася Лисиця. —
Таке верзти, скажу я, не годиться.
Ну, може, хтось колись там щось і вкрав;
Так то ж давно було й дрібниця.
    А нерозважно кип’ятиться,
Та ще й ганьбити ліс — нема підстав.
А ти, Ведмедику, одразу бити в дзвони…
Є сторожі, спасибі, в нас, і є закони!»
«Я всіх і не ганьблю! Я ще ж не все сказав...»
«Облиш, облиш. У нас немає часу
    Такої пізньої пори
Вислухувать словесні викрутаси», —
Сказала й подалася до пори,
    Щоб підвечерять ласо.
Прибігла. Рилась, порпалась в пилу...
Аж хтось її м’ясце (накрадені запаси)
    Підчистив геть — як під мітлу!

Щоб Лиска з горя пе вдалася часом
    В печаль-зневіру немалу, —
Я про запас припас моральну вдалу.
Ге, де ж вона?.. Рятуйте — вкрали!