У хаті, біля самого порога, Лежав Мішок. Щоб витирати ноги. А через всю кімнату — аж до ліжка — Новенька простяглась Доріжка. Глузливо до Мішка озвалася вона: «Не розумію, просто дивина! Навіщо дрантя отаке приперли в хату?.. Та ти ж спаскуджуєш усю кімнату!.. Дивитися на тебе гидко!» Озвавсь Мішок: «Гай, гай, сусідко, Своєю величаєшся красою, А з тебе вже давно було б ганчір’я, Якби з чобіт я не стирав собою Грязюку, що несуть з подвір’я».
