Валентин Кириленко

Свої

Кирило вийшов з ресторану.
Аж тут вона неподалік.
І він обняв її.
— Кохана,
Не буду більше пить повік! —

Вона з обіймів виривалась —
Вона з п’яничками не зналась.
Він обнімав її щосили,
Хоч і було це серед дня.

Він цілував її... у рило,
Бо це таки була свиня.