Валентин Кириленко

Романові думи

Він думав:
«Ні, життя — не рай...
Три дні минуло од зарплати, —
Вже й гроші мусиш позичати.
Хоч сядь та й плач,
Хоч помирай».

До ранку думав би Роман,
Чому грошей лишилось мало,
Якби, на лихо,
Ресторан
Опівночі не зачиняли.