Пес якось хортовий За бідним зайцем гнався, Той, бідолага, так перелякався, Що ніг не відчував і був напівживий, Відразу — гульк у першу-ліпшу нору. Тремтить, як лист, оговтався — ой, горе: На нього дивляться три пари оченят. Нарешті зрозумів — то очі лисенят. Дрижить, питається: — А мма-мма вваша дддо-ма? — Немає мами, — каже лисеня. Вмить зайчик розхрабривсь: — Шкода! А ми знайомі, Ну ж, мама, знаєте, у вас — така свиня! Від неї нам, зайцям, ніде нема життя — Я б враз її загриз і вимів, як сміття! Так «критик» інший десь у коридорі Розхорохориться, такого наговорить, Розкритикує зава з замом так, Що люди думають: «Диви, та він смільчак!» А цей зайчисько ввійде в зал, де зав — Тремтить, мовчить, як в рот води набрав.
Ілюстрація М. Литвина до байки Миколи Карпова «Зайчисько-критик»
