Улітку раз в гущавині, у пущі, Зібрались звірі всі найбільш тямущі, Питання щоб одне обміркувати: Кого в заступники керівникові дати. Лев так сказав: «Призначить треба Зайця, Він в міжлісових справах розбирається, Звіринка ділова і скромна, й роботяща, І з боку політичного путяща, І він не боягуз, а просто обережний, Як мій заступник — зробить все належне! — Ну, звірі вирішили: Левові видніше — Нехай в замісники собі він Зайця пише! Так Заєць став заступником у Лева. Зайчиха розцвіла, як королева: — Ой, Зайчику, та це ж всесвітнє диво! Кусай тепер усіх направо і наліво, Кусай і не трусись — ніхто не огризнеться, Почни з Ведмедя, он повз нас він преться! Зайчисько вмить Ведмедя гризь за литку, Той козирнув: — Спасибі вам за критику — Пробачте, що я став тут на дорозі І ваші зубоньки піддав такій тривозі! — В обійми Зайцеві упала вмить Зайчиха І залилась дзвінким, щасливим сміхом: — Он, глянь, Лисиця мимо нас чвалає, Гризни її хоч раз гризни, благаю! — Зайчисько — гризь! Лисиця зашарілась: — Ой, господи, пробачте, ваша милість! Чи носик не забили, боронь боже, Ой, як же ви тепер на Лева схожі! ...Зустрівши Кабана через годину, Зайчисько і його гризнув за спину. Кабан вхопив нахабу на клики, І тільки хруст пішов у всі боки... Чому ж Кабан вчинив, як лютий ворог? Та полював він і не був на зборах, Де зайчика заступником зробили, Тому-то й звів нещасного в могилу. Буває ще й у нас з якихось там причин, Що часом звичаї хороші марно гинуть: Шанують тільки стан, посаду або чин, А не талант, не розум, не людину.
Ілюстрація М. Литвина до байки Миколи Карпова «Заступник Лева»
